МЕД З МОЛОКОМ
В одному з спектрів Всесвіту вони сьогодні
Прокинулись від тенору нахаби-півня…
День перший обіцяв багато: в первісній природі
Немає переможців й грішників! Ми з нею – рівні!
А гонор зачепився на осиковій гілляці,–
Ой, скільки справ здає чеснота ця так звана…
В безсиллі плакала вона, як ті щасливі вранці
На березі молочної ріки кохалися в тумані.
Мисливець – він. Вона ж йому потрапила ув око,–
Поцілила, хоч не хотіла. Ти диви, навчилась!
З тих пір частиною затемненого місячного боку
Півсвіту бачить він медовими очима.
А сильний, чорт! Так враз звільнив її від вроків:
Мистецтвом сміху проганяти нечисть в шию,
На чорний день – не залишати, жити – без зароків,
Не розтрачати меду й молока – того, що є у…
…Бо відректись від страху – то найбільший поступ!
І – від років, що роблять нас холодними й старими;
А звідси – шанс один на двох: з єдиним. Просто
Стираючи межу, де ти – сама, де – він, а де – початок рими…
***
© Оксана Миколюк. Всі права застережені.