ПЕРО ЗЛАМАЄШ, ТА ДОПИШЕШ ВІРШ…
Перо зламаєш, та допишеш вірш!
Прозорішають дні, мов відповідь готують:
Мусове “так” до найскладнішого у світі “віриш?”, –
Котре, як крапка, щось завершить, щось спростує…
Бо так не пишуть – констатують факт!
А! Висохла чорнильниця? Ой пробі, пробі!
Бо хто за тебе виведе на світло “так”?
Ти ж знаєш: ненаписане – то лиш життєві спроби.
Перо зламаєш, та допишеш вірш:
Розбудиш ним ще незачеплені чуття донині,
Щоби на герць із ними станувши, в ті дні ж
Із мудрого піїта легко обернутися в дитину.
***
© Оксана Миколюк. Всі права застережені.