Поліна МИХАЙЛЕНКО
* * *
Панове сни, ви дещо сказилися
останнім часом:
Не можна ж так безжалісно –
гуртом і усі одразу.
Гей, ви, Сон Про Давно Минуле,
не штурхайте Сон Про Сьогодні,
А ви, Сон Про Блукаючі Луни,
не заступайте Сон Про Голодних.
Панове, не товчіться у свідомості –
це не приймальня модного лікаря.
Знаю – ноги терпнуть, млосно…
по-черзі і, по можливості, тихо.
Сон Про Тебе не втримався –
зчепився зі Сном Про Нього.
Сидів би уже й не рипався –
не стало ні того, ні того,
Сколотилося!: Пір’я, листя, намисто роздерте,
каміння з квітів,
Очі лагідні, руки, пульсуюче серце –
гвалт стояв несусвітній!
У цій коловерті було все про все
і навіть про що не треба.
Не було там лише мене.
Я пішла у Сон Про Себе.
***
© Поліна Михайленко. Всі права застережені.