Поліна МИХАЙЛЕНКО

* * *

Я – любов. Я іду, хоч мене ти не кликав.
Усі двері лишу на шляху моїм настіж,
І прийду несподівано: я – твоє лихо.
Бо його не чекають. Чекають-бо – щастя.

Я могла стати щастям. А стала бідою.
Не покликав, не втілив – я привидом стала.
І залишусь довіку з тобою такою.
Я луною мовчання твого пролунала.

***

© Поліна Михайленко. Всі права застережені.