Поліна МИХАЙЛЕНКО

СЛОВА

Слова мене покинули раптово.
Слова, – я знаю певно – як любов,
Вони чи є, чи ні. Забуду слово –
Й душа моя за мить без корогов.

Слова – то є кати й од мук спасіння.
Слова – то крила і вогонь для крил.
Слова – то смерть й водночас – воскресіння.
Слова – то брили і кайло для брил.

І от вони покинули мене.
Я перестала чути, бачить, бути.
Це не хвороба, що сама мине –
Мене в безслів’я, як у лід закуто.

І простягаю руку я безмовно
До тебе, Боже, – Слово, а не камінь
Вклади в долоню! – плачу молитовно
На папертях усіх у світі храмів.

***

© Поліна Михайленко. Всі права застережені.