Поліна МИХАЙЛЕНКО

* * *

Я кликала тебе – а ти мене не чув.
Я плакала – сміявся незлостиво.
Я пам’ятала все – а ти усе забув.
Все розуміла. Та хотіла дива.

Я вірила тобі – а ти собі не вірив.
Я вірила у тебе – ти себе втрачав.
Бо я не знала – ні у чому – міри.
Ти ж надміру – ні в чім – не визнавав.

Для тебе – сонце. А мені – світило.
Для тебе – зірка. А мені – зоря.
Все розумію. Відчуваю ж – диво!
Велике диво – цільне “ти і я”.

***