Поліна МИХАЙЛЕНКО

ВТРАТА

Ця втрата – мить.
А далі – як у загробному житті:
Якісь примарні коні,
Якісь автобуси з освітленим нутром,
Якісь гілки розтріпані і голки
Ялин, що чорні стогнуть під вікном.
Якесь чекання… Чого?
Не знаю. Мабуть віри.
У що? Не знаю.
Лиш ця втрата – мить.

***