Поліна МИХАЙЛЕНКО

* * *

Були троянди й паморозь на них.
Було бажання і “Не варто…” тихе.
Бажання вщухло. Дальній голос стих.
Троянди втратили з-під-паморозну пиху.

Була любов і паморозь розлук.
Була мета й була жага безмірна

сягти її…

Троянди втрапили до рук

реалій.

І тепер покірно
Пелюстки биті заморозком хижо
Спадають в небажань стоячу воду,
Буденність їх на шворку часу ниже…
…Розплата за з-під-паморозну вроду.

***