Поліна МИХАЙЛЕНКО
КРАЙ ШЛЯХУ
Широкий шлях.
Широкий, наче поле.
А все ж то шлях,
Бо по бокам обмежений-таки
Він неглибоким ровом,
Де ніччю білі капустянки сплять.
Ведмежі вушка – золотаве ліжко.
Й еротика невинна в тому є,
Що білі крильця доторкнуться ніжно
До серця квітки, змітаючи пилок із крил
В пилок палкий квітковий,
Віддаючи те щось літаюче своє,
Що їх легких метеликами робить.
Поглянь – у сутінках, на тлі
натомленого неба
Край шляху дивні поросли істоти –
Високий пагін сильний
і на нім
Застигли білі крила-пелюстки тремтливі,
обтяжені росою.
Все спочиває. Й біло-жовті сни
Кружляють над чарівною красою
Невиданих, незнаних, недосяжних
квіток-метеликів.
Та ранком сонце зіб’є росу, чари,
І буде день, і шлях, широкий наче поле,
Ведмежі вушка й неглибокий рів,
І курява, що її здійме, йдучи до лугу
череда корів.
***
© Поліна Михайленко. Всі права застережені.