ЖІНКА ІЗ ПЕРЕДМІСТЯ
22. ВЕРЕСЕНЬ
Де ходили ми степом тим,
Вже не б’ють крильми стрепети.
Не сміється ніч зорями —
Там тепер все зорано.
Пригадай колись, любая,
Скільки там було люблено!..
Воду п’є з Дніпра вересень.
Сам-один пливе селезень.
***
© Борис Мозолевський. Всі права застережені.