* * *
Це ти, моя юносте? Здрастуй.
Прости. Привітаймось. Це я…
А весни насіяли рясту,
Аж сонцем зітхає земля.
Прости, моє диво зелене,
За те, що тебе не вберіг.
Іди, не хвилюйся про мене,
Я весь у розвої доріг.
А раптом спіткнуся від бігу —
Вбери у барвінок мене…
А зими насіяли снігу,
Аж небо уже крижане.
***
© Борис Мозолевський. Всі права застережені.