IV. СТАРИЙ СЛУГА
(Малюнок на чаші, де зображено
п’яного скіфа, що розмовляє з гускою)
Ти думаєш, гуско, я п’яний?
А я просто дід конопляний!
І жаль мені, сивому, гуски,
Та цар вимагає закуски.
Гадав, що продам оце гуску
Та спроможусь бабі на хустку.
Аж тут посіпаки недремні —
Неси, кажуть, гуску цареві!
Щоб йому вже тріснуло гузно,
Як мені нести тебе, гуско!
Щоб йому до світа не встати,
Як на наші зариться лати!
Ой, щось на шляху стало грузько,—
Мабуть, я того-таки, гуско!
Мабуть, перетой трохи, сіра,—
Коли б знову баба не била.
А ти не жалій мене, гуско, —
Що-небудь придумаєм хутко!
Я таки й не втрачу нічого,
Бо і сам украв тебе вчора.
***
© Борис Мозолевський. Всі права застережені.