* * *
Малинові вершки беріз,
блакить, відтінююча ліс,
і нитка стежки через поле…
Нічого більше не треба, доле!
Хіба криничку, що без дна,
ковток духмяного вина,
корець зерна та грудку солі,
та пісню в рідному роздоллі.
Весняне свято, жменю буднів,
та ще пташину на одлюдді.
***
© Павло Мовчан. Всі права застережені.