ВОГОНЬ
Дивлюся на вогонь, як полум’я струмує,
на вигинах своїх він настрій мій формує:
сюди-туди хить-хить,
назад — вперед, угору,
горить душа, горить,
і полум’я — прозоре…
Хвилястий, як вода,
приплив — відплив у тілі,
і лущиться слюда
у горлі обвуглілім:
— О люба, лебедій
хвилястим плином ліній,
випалюється лій
з долоней — білих лілій…
Оплавлюється скло
і тане роговиця,
і світла натекло
у очі, мов живиці.
— О пагубо, палька,
пекельна полум’яність,
вуглина випіка
вже й спогади останні…
Обвуглений, у ніч
впаду, як головешка, —
не згасне на мені
вогню твого мережка.
***
© Павло Мовчан. Всі права застережені.