* * *
Над кругом світовим,
над степом самосійним —
летить пилок, летить,
запліднюючи час,
щоб ми жили життям рослинним та подвійним,
щоб до землі коріння прикоренило нас.
Розлогий пройде шум, і голови схитнуться,
лиш літоросль повзуча не ляже на вітрах;
коріння родові в землі переплетуться,
минеться буревій, верхами пройде страх…
І випроставши дух в поставі стебловитій,
ми понесем пташок в коронах власних гнізд
назустріч теплим дням розгойданого літа,
і вихудла земля знов поженеться в зріст.
Тримайне міцно ґрунт корінням рідкуватим,
тримайте ув очах і простір, в мові ж — час…
Запліднена земля поверне наші втрати,
розкривши всі скарби на глибині для нас!
***
© Павло Мовчан. Всі права застережені.