ТРАВНЕВИЙ СНІГ
І потягло дощем зі снігом впереміш;
плющить лискучий шлях, мов вивернув леміш
широку борозну — через усе село,
і в неї каламуті натекло…
Пробовтавсь віз, сівалка пропливла —
бруківку стерту затягла смола.
І, стріпуючи з крил травневий мокрий сніг,
крук поривався в лет, але злетіть не міг…
Він глянув з докором виразно у мій бік —
ну що, мовляв, занапастили вік,
вергаєте у небо кораблі
і утворили пекло на землі…
Сніг в наших гніздах заплідки холодить…
Що в небі сієте, та й на землі вам родить…
І я зірвавсь на крик:
— Геть, проклята напасть! —
Та замість нього в небо газета піднялась —
важка вона, набрякла, летіла кособоко,
і скрапували з неї всі заклики розмоклі,
першотравневий в небо підносився парад,
і затягав весь простір брудневий снігопад…
***
© Павло Мовчан. Всі права застережені.