* * *
Все почалося із кави, із запаху, з натяку.
Сальто долі. Сонце скрапує з листя на землю.
Серденько моє, все занадто зелене,
Все занадто потворне — велика клоака.
Твої пальці гнучкі — на волосся чужого струнах.
Я не вмію, я просто не вмію питать ні про що.
Доля робить шпагат. Ноги завтра боліти будуть.
А душа? Що ж душа?
Це банально, ти ж знаєш, любий.
Не врятують молитви,
Не поможуть ні пальці, ні руни.
Доля кави не любить.
Доля грає в рулетку. В російську.
Ну, й нехай. Ну, і що?..
***
© Марія Криштопа. Всі права застережені.