* * *
Іноді страшно писати.
Двері надвір зачини ізнадвору.
Я напишу. Ще багато напишу відвертих листів.
Я так хочу літати.
Хоч у снах.
Та спогадів вата загальмовує крила.
Не продовжуй розмову.
Нас занадто цей вечір, нас занадто цей день переплів.
Я гарячим чолом, губами гарячими
Притулюсь до стіни холодної
І віддам, подарую їй твоє ім’я.
Ні, це ще любов. І я ще не плачу.
Нам не втримать цей промінь.
Лиш даремно пораниш долоні.
Двері, любий, — знадвору.
Тут залишуся я.
***
© Марія Криштопа. Всі права застережені.