Марія КРИШТОПА

* * *

До холодних твоїх долонь торкаюся поглядом.
Погляд також холодний.
Боюся дощів, нових парасоль,
шаликів, плащиків.
Боюся невчасно мовити слово
і вчасно заплакати.
Боюся весен, осінніх зим
(власне — початку вересня).
Боюся, що вчора, немов піліґрим,
до нашого завтра вернеться.
А ще, під вечір, так хочеться хвиль,
котрі купають тугу солону,
і корабля, що у маках вітрил,
тільки б не було жінки на ньому.
Боюся відчути жінку на ньому.

***

© Марія Криштопа. Всі права застережені.