СОН ДЮЙМОВОЧКИ
Моя тюльпанова розпуко,
Тамує вечір подих твій,
І сльози котяться на руки,
Щоб не вертатися до вій.
У нас уже нема нічого,
Подерту сукню сон січе.
Я загорнусь в тичинки твої,
А пам’ять сяде на плече.
Цей світ, мізерний і безликий,
Закриють твої пелюстки.
Мені муляють черевики,
І сил немає утекти.
Ти заховай мене у собі.
Промоклі крильця ельфенят
Летюче щастя наворожать,
Тюльпанова журо моя.
***
© Марія Криштопа. Всі права застережені.