Марія КРИШТОПА

ЗАПЛАКАНЕ МІСТО

Прицвяховане смереками до неба
Плаче місто — привид байдужости.
Не втішайте його, не вийде. Не треба,
Люди, самотнім у душу лізти.
Плаче місто, а що я можу зробити,
Щоб його заспокоїти? Завтра,
Може, день новий буде, полином вкритий.
Може, ніч — закодована ватра.
У сльозах заховався мій зболений сміх.
У сльозах заховався мій спокій.
Місто плаче для нас, місто плаче для всіх,
Місто схлипом приховує кроки
Учорашніх помилок і антиповчань,
Місто просто сумує і, може,
Завтра прийде пора, пора розпізнань,
Що лиш сонних світанком тривожить.

***

© Марія Криштопа. Всі права застережені.