ALIVE FOREVER
Літературу сприймають, ніби гостинці,
жонглюють нею, ніби річчю
і, розкривши на першій-ліпшій сторінці,
демонструють своєму обличчю.
І потрапляють до вигрібної ями,
в метушливу кошару,
де літератори, тавровані орденами,
віддалися державі майже на шару.
Але іноді вона пасує
до темних окулярів, прикрашає чоло старе.
Вона корчиться, стікає, пульсує
і все ніяк не помре.
Хоча і розкладено безліч багать,
аби кремувати, аби смажити ненароджене пташине життя —
бачиш, он вОрони сполохані над нами кричать,
вже не пророкуючи їй забуття.
***
© Сергій Мекеда. Всі права застережені.