ВІТАЮ!
На поверх четвертий завершую сходження.
Я, як завжди, без краватки і без подарунка
на святі твого дня народження,
на святі наповнення шлунка.
Усе традиційно так — тости, побажання,
споживання їжі в єдинім пориві,
рефлекс говоріння з рефлексом ковтання
в цей вечір життєво важливі.
Я теж промовлятиму, келих задерши
до люстри, ні вище — до неба без меж, —
ти ж моє кохання нездійснене і перше,
і, хоч середовище жлобське, я прийшов все ж.
Запрошую тебе на танок — знай ти мною не забута.
Та щось несумісне в душі чи у тілі,
бо під музики звуки прості й зрозумілі
мого хилитання завелика амплітуда.
Я нахиляюсь, відкидаючи твою ногу.
Нарешті покінчено з душевними муками —
наповнюючи кімнату новим змістом і звуками,
я безупинно блюю на підлогу.
***
© Сергій Мекеда. Всі права застережені.