* * *
Поле сполоханих рослин,
забутих, зневажених судеб,
поле, де лише один
вітер віяти буде,
тебе притискає тяжінням своїм,
вістрям зневоднених трав.
Хмари, які обіймаються з ним,
які ти земними вважав,
точать каміння під неба краєм.
Всохле насіння
життя видихає.
***
© Сергій Мекеда. Всі права застережені.