Сергій МЕКЕДА

* * *

Ти виглядаєш як
схрещені стебла, розхристані квіти.
Хіба насправді можна так
кохати, хотіти?
Слова, що в пам’яті мовчать,
на сни не схожі, не подібні.
Звучать в вібрації зачать
сердець невтомних ліри срібні.
З цих середин, закінчень звуків
ти виловиш знайоме слово
тверде й коротке, ніби стукіт,
беззаперечне, як відмова.

***

© Сергій Мекеда. Всі права застережені.