Сергій МЕКЕДА

* * *

запаморочливі приспіви степів
де кожен корінець шукає воду
в міжряддях непромовлених віршів
отримувати смерть як нагороду
під сонцем що сунеться дорогою
понад погляд тьмяний
небо просочене печальною вологою
ось-ось захмарним стане
і годі чекати повернень зітхань
тут кожен за себе
ти сам
є

***