Марія МАКУХА

МОРСЬКИЙ ЕТЮД

Знов маниш в невідомість ти.
Ти – міст в невидані світи.
Ось знову пестиш ти мої коліна
І розбиваєш хризопрази хвиль,
Що їх мереживом вінчає біла піна.

Встає з-за моря сонця сердолік.
Я втратила уже сторіччям лік.
Все вигадане: люди, день і зорі,
Я вже не вірю у міста і в дощ.
Існують лише ранок, я і море.

липень 1995 р.

© Марія Макуха. Всі права застережені.