Марія МАКУХА

* * *

Порошинки холодні в повітрі,
Проковтнули хмари сузір’я,
Я відчула свою примарність
В ліхтарів перламутровім світлі.

А тебе – немає зі мною.
Я впилась молодою зимою,
І змокрілі надломлені крила
За своєю відчула спиною.

Щось замріялись світлофори,
А асфальт – вологий, прозорий,
Ціла вічність між нами і літом,
Значить, стрінемось ми ще не скоро.

Все ж чекання це випити треба,
І не варто топитися в небі,
Бо по світлій ліхтарній доріжці
Я прийду сьогодні до тебе у снах…

листопад 1996 р.

© Марія Макуха. Всі права застережені.