Марія МАКУХА
* * *
Порошинки холодні в повітрі,
Проковтнули хмари сузір’я,
Я відчула свою примарність
В ліхтарів перламутровім світлі.
А тебе – немає зі мною.
Я впилась молодою зимою,
І змокрілі надломлені крила
За своєю відчула спиною.
Щось замріялись світлофори,
А асфальт – вологий, прозорий,
Ціла вічність між нами і літом,
Значить, стрінемось ми ще не скоро.
Все ж чекання це випити треба,
І не варто топитися в небі,
Бо по світлій ліхтарній доріжці
Я прийду сьогодні до тебе у снах…
листопад 1996 р.
© Марія Макуха. Всі права застережені.