Марія МАКУХА

* * *

У мені є щось від Колумба:
Щодня відкриваю я світ.
І завжди новий він і юний,
І з безміром щастя і бід.

Іскриться у сонячнім німбі
Невпинна життя карусель.
І хочеться крикнуть “спасибі!”,
Спасибі Творцеві за все.

Нас крутить безжалісно в часі
Життя діамантовий вир.
Я всетаки вірю у щастя
Нещастям наперекір.

липень 1996 р.