* * *
Комахи зникли. І дерев вітрила
жовто-рудими клаптями накрили
весь простір, що його ще не затер
дощами листопад. Але зате
таке безмежжя в кожній ночі сонній.
У божевільнях кажуть, що усьому
давно кінець. Лише у затхлих ваннах
усе ще розуміються в питаннях
про нескінченність соми темношкірі.
Та світ чужий собі.
І бракне віри,
що рай існує, де зникають стіни ці,
де є лише вода і
бог в лусці.
***
© Оксана Максимчук. Всі права застережені.