* * *
Ледве дихає місто. Люди,
наче сни у гігантській колисці.
Лиш під вікнами сплять споруди,
множать кола клени плечисті.
Світ завмер, та його негатив
кожну складочку тіні висвітлив.
В цьому просторі все навпаки,
й кожен клапоть мовчання вицвілий
значить більше, ніж всі слова,
що до зникнення суті повторюються…
Сниться снам: їх давно нема.
Лиш дерев потойбічні конуси.
***
© Оксана Максимчук. Всі права застережені.