А ЛЮБИСТОК В’ЯНЕ
Стежка заростає,
Де ходив коханий.
Терен зацвітає,
А любисток в’яне.
Нащо ми ходили
Пролісків шукати?
Нащо клявся, милий,
Вік мене кохати?
Як неправда в слові.
Краще не стрічаться.
Як нема любові,
То не буде щастя.
Стежка заростає,
Де ходив коханий.
Терен процвітає,
А любисток в’яне.
***
© Степан Литвин. Всі права застережені.