Степан ЛИТВИН

А ЛЮБИСТОК В’ЯНЕ

Стежка заростає,
Де ходив коханий.
Терен зацвітає,
А любисток в’яне.

Нащо ми ходили
Пролісків шукати?
Нащо клявся, милий,
Вік мене кохати?

Як неправда в слові.
Краще не стрічаться.
Як нема любові,
То не буде щастя.

Стежка заростає,
Де ходив коханий.
Терен процвітає,
А любисток в’яне.

***

© Степан Литвин. Всі права застережені.