МОВ КРИЦЯ, МОВ КРИШТАЛЬ, І МОВ АЛМАЗ
Не бійтесь заглядати у словник…
Максим Рильський
Люблю, мов сонце, материнську мову…
Вселюдську мудрість мова осяга.
Грінченко й Даль ведуть у даль чудову.
О словників жага, віків снага!
А слово і голубить, і карає,
А слово і вбиває, й воскреша…
Ти, мово, — море, небо неокрає,
Несмертність наша, правда і душа.
Чи здатна розгулятись бездуховність,
Якщо в душі цвіте віків любов?
Глибинна мови рідної верховність,
Вершинна чарівливість інших мов…
Майну дитинства добрими краями —
І серце незрівнянно защемить.
Щебече рідна мова солов’ями,
Гаями, наче молодість, шумить.
Вода й криниця, зірка і зірниця —
Жіночий рід панує в словниках.
Хто витворив пісні? Не таємниця:
Вони — немов квітки на рушниках.
Є в словниках коралі і корали.
І моря шум, і добрий дух степів.
Народів інших ми не покоряли.
Несли не меч, а волі гордий спів.
Є в словниках і віра, і надія,
Є слова дія, дієслів полки.
Чи вистоїть Земля й помолодіє,
Чи вигорять народи й словники?
Народи гупотіли по планеті,
Творили і молитву, і намаз…
Нема гіксосів, фінікійців, хеттів,
Та є слова — мов криця, мов кришталь
І мов алмаз,
Слова — мoв криця, мoв кришталь
І мoв алмаз,
Народжена і жити, і вмирати,
Людина слів у вирій не бере.
Не вмре ніколи рідне слово Мати,
Найперше слово мама не помре!
Нам словники — аннали у напрузі,
І вірні друзі, і провідники.
В борінні, у горінні, в горі, друзі,
Не біймось заглядати в словники!
***
© Степан Литвин. Всі права застережені.