ВИСОКОЛІТТЯ
Сестрі у перших —
дорогій Парасці
Йдете до храму. Свято Параскеви.
В тісній церковці — не лише старі…
Згадався вечір юності рожевий
У церкві, де вінчались матері…
У храмі танці…
Хрест і дзвони знято.
Повикидала комса образи…
В ту осінь сватачів було багато,
Та виросли великі гарбузи.
Але… прийшло й до Вас палке кохання..
Така духмяна ніч, така п’янка…
Така розмова з вечора до рання…
Такі чарівні очі у Тимка…
Людці пащекуваті розсудили,
Розраяли зловтішно залюбки.
І Ви у парі з милим не ходили…
Зів’яв бузок і висохли дубки.
Тоді Ви працювали в книгозбірні.
Любов до книг, півоній і купав…
І вийшли заміж…
І Семену вірні…
Лицем на захід хлібороб упав…
Ой скоро так сповіщення долине,
Що Ви — вдова, бідачка молода…
Вдовина доля — лишенька долина,
Сльота невпинна і холодна даль…
На тік носили в ряднах житні копи
У повоєнні змучені жнива.
А буряки цукрові!
Пів-Європи
Із цукром тим чайочок попива.
Ви — ланкова. Нагінки у конторі.
Тяжкі податки. Плюсклі трудодні.
Арешт сестри Марійки… Внуки хворі…
Таночок на весіллі у рідні…
Переважає радощі журбота…
Все ж любите життя, яке не є.
Ряхтить безмежний Всесвіт… Та робота
На зорі надивитись не дає…
Де ж ділися літа? Птахи у вирій
На крилах невблаганно понесли?
А Ви і нині у турботі щирій
Літаєте — подібно до бджоли.
Та важче й важче Вам літати, сестро:
Недуги нагинають Вас чимдуж…
Наснилась юність з духовим оркестром,
Катруся-доня… і невбитий муж…
Нам тільки в снах, у згадках молодіти…
Згадаю Вас у веліні й вінку…
Нехай шанують Вас онуків діти
За все, що пережито на віку!
***
© Степан Литвин. Всі права застережені.