МІЙ СОН
(наснився під сузіря’м Лева)
Предивний сон наснивсь: лев, коні,
Левко — в Левкадії, в леваді…
Пахучі кольори левконій,
Лілей, любистку і лаванди.
А в тій Левкадії дерева
Так неймовірно плодоносять.
А Леокадія та Єва
Нам райські яблука підносять.
Та розквіта
і та — мов рожа.
І ми до пелюсток припали.
І тут забігала сторожа:
“Агій! Ви як сюди попали?”
Трюхикаєм удвох, кияни,
Тамуєм біль, гірку досаду…
Вартівники лихі киями
Випроводжають з дивосаду.
Але озвався голос горній:
“Не руште їх! То — українці,
Страждальці: вік живуть у горі.
Їх чаша повна бід — по вінця.
Якого натерпілись лиха!
Вони мені в терпінні рівні.
В них кожна жінка — Терпелиха,
В них доні рівні Бондарівні.
Жбурляв їх у пітьму печерну,
В юдоль наруги і недолі,
На дно самісіньке, у скверну…
І все ж: то — діти правди й волі.
Надійтесь, діти, всі на мене,
Та куйте і самі удачу.
Я знаю всіх вас поіменно
І над безумством вашим плачу…
Дав землі вам найкращі в світі,
Річки, ліси… Чого ж ви бідні?
Талановиті, працьовиті…
Єднайтеся, дружіть, свобідні!
Я покараю душогубів,
Я лиходіїв покараю.
А вірних, добрих, правдолюбів
Візьму в належний час до раю”.
Прокинувсь… Ранок запахущий
Всевишній дав. Той сон — навіщо?
Не кожний, звісно, сон значущий.
А що як мій наснився віщо?
***
© Степан Литвин. Всі права застережені.