Людмила ШЕВЧЕНКО

РАННЯ ЗИМА

Я сніг упізнала крізь хмару,
Що вкрила периною захід,
Крізь пруття старого ботсаду –
Мереживо: стовпчик і накид –
Я мовчки дивлюся у сутінь.
Ще ж листя не все облетіло.
Мале клененя свою одіж
Скида соромливо, невміло.

1997