Людмила ШЕВЧЕНКО

НОВІТНЯ БУКОЛІКА

Усяке створіння тут мудре й недике,
Розгулюють серед майорів коти,
Зринають між трав плавниками акули
Їх гордо задерті хвости.
Гадала мені по руці чорна курка,
Усе поклювала зерно,
Тремтіли в натхненні червоні сережки..
Забула я те все-одно.
Висить у повітрі гніздо ластовине,
Ночують там літа пісні.
Їх – зграю – вміщає корзинка із глини,
А вдень – небеса затісні.
Усяке створіння тут мудре й недике.
Всміхаються риби з води.
Захочеш погладити сонце – будь-ласка,
Долоню не буде пекти.

1997