Людмила ШЕВЧЕНКО

ІЛЮСТРАЦІЇ ДО ЛІТА

2
Мов Амазонія! Стають
Ліанами нитки квасолі;
Даремно кріп порозкривав
На довгих ручках парасолі.
По стежці, як по линві, йду.
Сміється з мене жук смугастий,
Що я боюсь після дощу
Тут зароситися чи впасти.
Це літо зробить з нас усіх
Язичників. Молитва сонцю:
– Заглянь до нас хоч на город,
Якщо не хочеш – у віконце!

1997