* * *
Розкотились фіалки між сосен,
Як ліловий горох
Я, струмком зап’янівши,
Не знаю: світлий ліс? теплий мох?
І не раз іще погляд
рукою незрячою
потягнеться по гори
в небеса голубі
І не раз іще серце
схитнеться на спогад
твого “р” в іменах:
“Демерджі”, “Карабі”
05. 2002
© Людмила Шевченко. Всі права застережені.