CODA
Усе, що написане вчора —
написане вже не мною.
Це тільки терцева втора
старої п’яної дримби.
А нині вже — непокора
не йти за її труною,
хоч всі забудуть tomorrow*,
який колись з неї дим був.
Навчилася у спартанців
кидати слова до прірви.
Вони кусають за пальці
і вигризають мозок.
Їх затискаєш в п’яльці.
Їм обдираєш шкіру.
Смажиш, як диких зайців,
на шампурах з мімози.
Їх трупи завжди гарячі.
Їх кров — кислота оцтова.
Очі заплющені — зрячі.
Горло — міського дзиґара.
Коли я їм врешті віддячу
Жорстоким розтином слова,
Постукає в двері риплячі
Моя справедлива кара.
Це прийде стара потвора —
УСЕ, ЩО НАПИСАНЕ ВЧОРА.
___________________________________
*Завтра ( англ. )
***
© Ліда Мельник. Всі права застережені.