URBI ET ORBI.
ДИПТИХ
* * *
воно живе
в млявих центуріях ґазет
борсається в тенетах дротів
і вмиває дітей асфальту
купіллю смогу
голуби дзьобають дахи
з родзинками сонця
сірі стіни
змусивши схлипувати дощем
плачуть дзвони
над безладним громаддям
плачуть дзвони
суєту розітнувши
плачуть дзвони
антифонами ранку
плачуть
дзвони
* * *
на потрісканих струнах
дограє безумне allegro
захмелілий мій світ
і хитається тужне небо
і надламано стогнуть скрижалі
йому байдуже
п’яний
упився кухлем свободи
споневіривши все
скандує власну осанну
в спорохнявілім капищі бочки
уявивши себе Діогеном
17.11.1992
© Ліда Мельник. Всі права застережені.