ОСТАННІЙ ЛИСТ
Мій милий,
що вперше сьогодні не любий,
з яких безталань ти вернувся тепер,
чий келих трункий ненароком пригубив,
чиї послання необачно роздер…
Ще вчора я тліла на мокрім причалі
і сонце чадило, немов пароплав,
чужі силуети згорали в прощанні,
підтоптаний липень в човні нудьгував.
А потім десь трісли небесні голоблі,
в пісок повгрузали хмільні божества,
невипите море проллялось за обрій,
коли я закінчила цього листа.
Лиш сльози втирають русалки з-під вій
і кроки твої ще виносить прибій.
***
© Ліда Мельник. Всі права застережені.