* * *
Аж сонце піднялося вище й скривавилось,
І ранок ламав собі руки і нігті,
А хто мудрим сонцем як обручем бавився,
Той мусив обпеченим обручем бігти.
Біжи, пробиваючи осінь оскаржено.
Трамваї спинялись і бились об стіни.
Ти був ще всесильний і трохи уражений,
Бо небо осіннє.
***
© Олеся Лященко. Всі права застережені.