* * *
Бігло назустріч наївно й концертно.
Присмерк обплутував сном як портьєрою.
У нього було три свічі і кларнети,
І трохи приватного простору в келії.
Вітер обдмухував, сосни гойдалися.
В нього взуття було не полаковане.
Він ще гордився чернецтвом як статусом
І склив собі вікна під вечір іконами.
Часом він грав і здавався збентеженим,
Навіть ходив уночі коридорами,
І тільки здивовані янголи стежили —
Душі колишніх із консерваторії.
***
© Олеся Лященко. Всі права застережені.