* * *
А небо засніжене ніжно так ніжиться.
У небі розгойдані скрипки і вальси.
А хто біг над площею, стомлений, скривджений,
Замерз ліхтарем на брудному асфальті.
А небо засніжене ніжно так ніжиться,
Аж хочеться в руки як хліба черствого,
Аж площа розсковзана, світлом порізана,
Пророком назвала каліку якогось.
А він біг над площею, стомлений, скривджений,
І світлом немов у пропасниці лився,
Аж небо заслалося м’яко так, ніжно так,
Щоб він не розбився.
***
© Олеся Лященко. Всі права застережені.