СУМНЕ ЛЕВЕНЯТКО
Світилися зорі. Заснуло село.
Сумне левенятко доріжкою йшло.
На вулицях темних ніде ні машини —
Ішло левенятко — і не спішило.
До ранку далеко. Ще довше до літа.
Звірятко замріяно нюхало квіти.
Хоч квіти навколо росли крижані —
Весно запахли сьогодні вони.
А зорі гойдалися і пустотливо
Пухнастому звіру куйовдили гриву.
Оте левенятко, красиве й сумне
Пройшло, та чомусь не впізнало мене.
***
© Надія Кир’ян. Всі права застережені.