У ЛІСІ ОПІВНОЧІ
У лісі опівночі спали дерева.
Опівночі в лісі горіло багаття.
Не спало кохання моє червневе,
Кохання болюче, немов прокляття.
Земля промерзала аж до каміння,
Під листям холодним, тихо тремтіла,
Тремтіла травою, гіллям і корінням
І не могла відігріти тіло.
А в лісі — тиша. А в лісі — ні звуку.
Це безголосся і я не порушу.
Я гріла холодні, знімілі руки —
І не могла відігріти душу.
***
© Надія Кир’ян. Всі права застережені.