Оксана КУЦЕНКО

* * *

Знайдеш мене,

закохану з зими.

Бездомне щастя

іноді — бездонне.

Повзуть сніги

по вимоклих газонах.

Тепло носи ховає в килими.
Безжурне світло ветхості

і ми,

І ми на ньому —

дві найперші тіні.

У тріпотінні крил,

у мерехтінні

зими.

***