* * *
брудний зефір зі снігу і дощу
і неба депресивна ейфорія
це та весна котрою не хворіють
а марять і страждають
відпущу
пробачу
передбачу
пожалію
її в тюльпанах
між бузкових крил
її у незаплетенім волоссі
і дім її
і прохолодна постіль
і звільнений з-під пилу думки стіл…
мене направду позбавляють сил…
неначе у плече не в скроню постріл…
ці звабні необіцяні принади
що запахом принесені здаля
вбираю в себе мов стара земля
і мов маля гарячим шоколадом
бруд називаю
що мене встеля
***
© Оксана Куценко. Всі права застережені.