Оксана КУЦЕНКО

* * *

Ще з півгодини — і засне дитя.
Далекий шлях повернеться навспак.
Минулий час не знає вороття,
Його впізнаєш з голосів собак.

З поштових скриньок, де нема листів.
З провалля, над яким тепер нема
Тієї, що жила серед мостів,
Тієї, за якою пелена.

Але яка лишається луна,
Який при нас невідворотний слід,
Коли ми випиваємо до дна,
Коли не переходимо убрід

Дитячості солодкий океан,
Дзеркальних таємниць адреналін,
Нехай при нас лишається туман,
Який оберігає від оман
Календарів, годинників, хвилин.

***

© Оксана Куценко. Всі права застережені.